"не бойся, милая, мы их всех убъём!"
Завжди боялася вірити...і тепер...
Чуєш? Я не можу повірити...я хочу, я буду...але не зараз...
Ніколи не думала, что через рік спілкування в інеті та безліч зустрічей зі знайомими звідси , знайдеться дехто, з ким я буду боятися зустрітися...
Просто тому що можу не втримати почуття... від позитивних до негативних...
Я боюся заблукати в його думках та почуттях...і ніколи не знайти своїх...

Чуєш? Я не можу повірити...я хочу, я буду...але не зараз...
Ніколи не думала, что через рік спілкування в інеті та безліч зустрічей зі знайомими звідси , знайдеться дехто, з ким я буду боятися зустрітися...
Просто тому що можу не втримати почуття... від позитивних до негативних...
Я боюся заблукати в його думках та почуттях...і ніколи не знайти своїх...

Бездна стучится в душу,
И тихо шепчет она:
"Слушай, Пантера, слушай,
Я в стражи тебе дана.
Слышишь, как бьется ворон
Ночью в твое окно?
Слышишь? Ошейник сломан.
С Тьмой ты теперь одно.
Боль разрывает душу?
Знаю твою я боль.
Слушай, Пантера, слушай,
Стань, наконец, собой.
Полно под солнцем гибнуть!
Демон ты или нет?
Или боишься сгинуть
В Бездну на сотни лет?
Слышишь - твой рай разрушен!
Мсти, огнекрылый зверь!
Слушай, Пантера, слушай,
Слушай меня и верь".
За шутки глупые не в тему,
За те признания в любви,
Что создают тебе проблемы,
За нетерпенье и за спех
Устроить нам с тобой свиданье,
За слезы градом и за смех,
И за нескромные желанья -
Тебя обнять и все забыть,
Лишь засмотревшись в бездну глаз,
Любить, любить, любить, любить,
Но это видно не для нас.